ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА, ФАКУЛЬТЕТ ЖУРНАЛІСТИКИ, РЕКЛАМИ ТА ВИДАВНИЧОЇ СПРАВИ
Облаштування одеських пляжів: пляжний стріт-арт
Дипломна робота на здобуття ступеня бакалавра
студента 4-го курсу
Марного Олександра Олеговича
Пригортаючі увагу малюнки на оголених стінах та фасадах будівель виявилися не просто примхою молодого покоління, а повноцінним витоком сучасного мистецтва, яке встигло отримати всесвітнє визнання та поціновувачів в мистецькому просторі.
Бум культурти стріт-арту на початку 21 століття знаменував перехід до принципово нового сприйняття суспільного простору, яке виходило за рамки звичної буденності та розширило межі комунікаційних можливостей всередині соціуму.
Як і будь-яке мистецтво, стріт-арт має особистий поріг входження, який відділяє його у свідомості реципієнта від нахабного акту вандалізму та надає сенс діяльності художника, його повідомленню або естетичному наміру. Саме заради такого поглиблення слід дізнатися про стріт-арт дещо більше.
Бум культурти стріт-арту на початку 21 століття знаменував перехід до принципово нового сприйняття суспільного простору, яке виходило за рамки звичної буденності та розширило межі комунікаційних можливостей всередині соціуму.
Як і будь-яке мистецтво, стріт-арт має особистий поріг входження, який відділяє його у свідомості реципієнта від нахабного акту вандалізму та надає сенс діяльності художника, його повідомленню або естетичному наміру. Саме заради такого поглиблення слід дізнатися про стріт-арт дещо більше.
Витоки стріт-арту. З чого все починалось?
Розглядаючи стріт-арт як мистецтво в урбаністичному просторі, його витоки можна вбачати ще в наскельних малюнках в період палеоліту, які створювали печерні люди всередині власного племені. Ці малюнки, як і їх сучасні нащадки, створювалися людьми всередині певного контексту, що відзначає їх певною взаємодією із глядачем. Зміни в житті племен та народів відбиваються в образотворчій діяльності та закарбовуються в малюнках на стінах печери.
Олександра Колісник
Доктор філософських наук, професор Київського національного університету технологій та дизайну
«Розглядаючи зазначений вид стріт-арту з часів наскельних абстрактних розписів прадавніх часів, античних фресок, перших муралів ХХ ст. до сьогодення, можна помітити, як трансформується графіка образів-наративів, як змінюється тематика візуальних інтерпретацій відповідно до рівня сприйняття ціннісних пріоритетів реальностей у різні часові періоди», — пише Олександра Колісник доктор філософських наук та культурології.
Феномен графіті та зародження сучасного стріт-арту наприкінці XX на початку XXl століття
Поява графіті (італ. graffare — шкребти) знаменувала початку зародження стріт-арту в його сучасному розумінні та, на момент свого виникнення, справила досить масштабний вибух в культурі XX століття.
«З кінця 60-х гг. ХХ в. графіті, в якості різновиду вуличного мистецтва, отримує широке поширення в США, спочатку у Філадельфії, потім у Нью-Йорку: аерозольними красками розписуються різноманітні поверхні міського ландшафту: вагони (як товарняків, так і поїздів метро), стіни занедбаних будівель, станцій метро та підземних переходів, забори та ін. Графіті, як вид вуличного розписування стін тегами та зображеннями, виявилося тісно пов’язаним із субкультурною хіп-хопу» — пише Марина Чиcтякова у своїй праці «Стріт-арт в контексті викликів сучасності».
В процесі створення графіті виділяють два основних напрямки: шріфтове та сюжетне. Останнє більшою мірою пов'язано із естетичною організацією міського простору шляхом зображення кольорових декоративних малюнків і вимагає від художника певного рівня майстерності. Шрифтове наповнення, натомість, відрізняється більшою доступністю та самобутністю у створені. Найпростішим видом шрифтового графіті є теги (англ. tag — ярлик, мітка), які являють собою підпис автора часто на непризначених для цього поверхнях, що може межувати із вандалізмом.
Новий спосіб самовираження викликав бурхливий ажіотаж на вулицях Нью-Йорку та заполонив міский простір безліччю малюнків, на що місцеве управління швидко відреагувало низкою заборон. Графіті пішло в підпілля і серед райтерів набув популярності новий рух «бомбінг», який характеризувався швидким способом тегінгу на якомога більшій кількості поверхонь, зокрема, на вагонах поїздів.
фото з сайту http://www.eyemagazine.com
фото з сайту http://www.eyemagazine.com
Війна проти райтерів: операція «Андерсон»
Графіті швидко заполонило Сполучені Штати та продовжувало розповсюджуватись вже на теренах Європи. Так, у 80х роках на вулиці Великої Британії вийшло не менше талановитих та натхнених художників від нової молодіжної течії райтерів, які прагнули залишити в міському просторі власний малюнок. Саме Англія стала батьківщиною революційних для цього жанру творчості діячів, які і стали першовідкривачами стріт-арту. Епіцентром розвитку графіті стало містечко Брістоль, у якому народилися та починали свої перші кроки в культурі стріт арту такі художники як: Том Бінгл (відомий як Inkie), Роберт Дель Ная (3D), Нік Уокер та всесвітньо відомий Бенксі.
Однак, далеко не всі громадяни були взахваті від настільки масштабного напливу графіті на вулицях Великої Британії, що призвело до застосування муніципалітетом радикальних дій проти вуличних райтерів. В 1989 році в ході операції «Андерсон» поліцейські, які діяли під прикриттям, затримали 72 вуличних художника та висунули їм звинувачення в нанесенні збитків. В числі затриманих опинився також і згаданий Том Бінглі, соратник Бенксі, з яким вони починали свою творчу діяльність в Брістолі. В ході судового розгляду Бінглі було виправдано, однак така нетерпимість влади викликала суспільний резонанс та вплинула на політичне життя в країні.
Саме ця ключова подія стала поштовхом до еволюції звичного графіті у новий виток сучасного мистецтва стріт-арт, яким ми його знаємо сьогодні.
Саме ця ключова подія стала поштовхом до еволюції звичного графіті у новий виток сучасного мистецтва стріт-арт, яким ми його знаємо сьогодні.
На противагу вузько направленому мистецтву графіті, яке хоча і втручалося в життя випадкових перехожих, проте зазвичай залишалося поза межами їх уваги через нерозбірливий шрифт автора та відсутність чіткого повідомлення для глядача, міська публіка зустрілася із абсолютно новим проявом вуличної творчості, який прямо висловлював їй думки та почуття художника.
фото з сайту https://fullpicture.ru
Філософія стріт-арту
Відійшовши від звичного графіті, нове вуличне мистецтво справляло свіже враження на жителів міста та швидко завоювало велике коло прихильників. Головною відмінністю стріт-арту від свого шрифтового нащадку стала його доступність для масового сприйняття та нове переосмислення міського простору. Картини та речення, які тепер писали на стінах, несли у собі певний сенс та намір викликати реакцію публіки.
«Перформанс — це перш за все вихід за рамки традиційної репрезентації мистецтва, який отримав найбільший свій розвиток в 60х. Якщо говорити про перформанс міський, то він в першу чергу передбачає наявність непідготовленої публіки, випадкового глядача. Окремо від міського контексту і способів контакту із вуличним твором, переміщаючись в галерею, воно стає не більше ніж графікою або живописом, оціненим за встановленими критеріями арт-ринку, які, як правило, не обов'язково співвідносяться з самою суттю стріт-арту»,— розповідає мистецтвознавець.
Ігор Поносов
Художник, куратор і дослідник вуличного мистецтва
Незважаючи на бурхливий розвиток стріт-арту і наявність великої кількості поціновувачів та фанатів цієї творчості, більшість авторів досі вважають за краще залишатися анонімними, що райтери називають «бути ніким і бути кожним».
Філософську суть цієї фрази можна віднайти у бажанні сучасних творців уникнути нав'язливих ідентифікацій себе із окремими соціальними ярликами. Втекти від соціуму, який прагне надати тобі актуальний соціальний код та включити в систему взаємодії, де кожен мусить бути кимось, але не самим собою. В цьому сенсі стає зрозуміло, чому багатьом представникам культу сучасного мистецтва не до вподоби називатися «художником», адже це також приховані соціальні вимоги відповідати певному образу.
Філософську суть цієї фрази можна віднайти у бажанні сучасних творців уникнути нав'язливих ідентифікацій себе із окремими соціальними ярликами. Втекти від соціуму, який прагне надати тобі актуальний соціальний код та включити в систему взаємодії, де кожен мусить бути кимось, але не самим собою. В цьому сенсі стає зрозуміло, чому багатьом представникам культу сучасного мистецтва не до вподоби називатися «художником», адже це також приховані соціальні вимоги відповідати певному образу.
фото з сайту https://rtvi.com
Одною з визначальних рис мистецтва стріт-арту є його злободенність та чуйність до актуальних проблем суспільства. Новий вид вуличної творчості говорить про важливі речі зрозумілою для людей мовою, а тому здатен швидко популяризувати політичні погляди та наболілі соціальні дилеми. Не дивлячись на те, що більшість художників уникає політизації власної творчості, широка популярність стріт-арту серед населення все одно робить його потенційним інструментом впливу на масову свідомість. Вдалим прикладом може слугувати робота "Надія" за авторством Шепарда Фейрі, яка згодом стала символом політичної кампанії Барака Обами під час його балотування на пост президента США.
Всесвітнє визнання вуличний художник Бенксі отримав, зокрема, завдяки тому, що в 2005 році він вперше відвідав Західне узбережжя річки Іордан та намалював свої роботи на стіні, що відділяє Ізраїль і Палестину. Згодом він намалює там ще більше соціально вагомих робіт, та навіть відкриє власний готель в Віфлеємі, що неодмінно пригорне велику кількість уваги до проблеми Ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Всесвітнє визнання вуличний художник Бенксі отримав, зокрема, завдяки тому, що в 2005 році він вперше відвідав Західне узбережжя річки Іордан та намалював свої роботи на стіні, що відділяє Ізраїль і Палестину. Згодом він намалює там ще більше соціально вагомих робіт, та навіть відкриє власний готель в Віфлеємі, що неодмінно пригорне велику кількість уваги до проблеми Ізраїльсько-палестинського конфлікту.
Стріт-арт в контексті пляжного ландшафту
Ми вже бачили, як малюнки та плакати на вулицях здатні зосереджувати увагу жителів міста на певних соціально вагомих питаннях. Але що відбудеться із стріт-артом, коли ми змінемо провулки та квартали, звичні для нього декорації, на сонячні узбережжя та пляжний ландшафт? Контекст оточення грає велику роль у мистецтві стріт арту, а отже, зі зміною місцевості, малюнки мають набути також і нового смислового наповнення.
фото з сайту www.ekosystem.org
Найбільш доречною тематикою для графічних сюжетів на території пляжів уявляється природоохоронна повістка. Саме пляжний відпочинок найчастіше стає осередком перебування сучасної людини у відносній близькості до природи, поза межами міського простору, принаймні, на стику його із природньою стихією. Такий момент стає вдалою можливістю для залучення людей до формування відповідального ставлення до екології. Не тільки тому, що після сприйняття такого повідомлення, вони швидше ладні будуть донести власні відходи до урни, а й, можливо, зможуть замислитись над тим, в якому стані вони передадуть нашу планету нащадкам.
З естетичної точки зору, стріт-арт композиції вдало вписуються у контекст рекреаційної зони та створюють оптимальну атмосферу для відпочинку як для жителів міста, так і для приїжджих. А окремі малюнки навіть стають пам'ятками міста та викликають бурхливий інтерес з боку туристів.
фото з сайту https://www.drive2.ru
фото з сайту https://www.drive2.ru
Представники пляжного стріт-арту в Одесі
Одеса — портове місто, що славиться своїми пляжними ландшафтами та рекреаційними зонами на узбережжі, які слугують місцем відпочинку для жителів та туристів різних вікових категорій та груп інтересів. Усього вздовж міста для купання облаштовано близько 30 кілометрів пляжної смуги з розвиненою інфраструктурою та різноманітними закладами для відпочинку як денного, так і нічного. Саме на довгих стінах уздовж пляжих територій можна побачити особливо багато проявів вуличної творчості: від незамисловатих графіті до приголомшуючих масштабних муралів.
Стріт-арт масово прийшов в Україну досить нещодавно, як і в заходній історії, поштовхом до його стихійного розвитку стали події політичного характеру в 2013-2014 роках, які передували початку революції гідності. Тоді на вулицях багатьох міст України стали з'являтися багаточисельні надписи та малюнки із політичним підтекстом, що і стало початком масштабного зросту популярності цього виду творчості.
Щодо Одеси, то культура стріт-арту тут особливо стрімко набрала обертів завдяки небайдужим творчим колективам та окремим художникам, які мали ідею та прагенння наповнити місто свіжими фарбами та привнести щось нове у повсякденне життя одеситів. Провідним проєктом, в рамках якого було створено більшість одеських муралів від відомих авторів як України, так і з-за кордону, став «Odessarium» у 2017 році. Також велику кількість впроваджених інновацій в одеському стріт-арті можна було помітити з боку студії «Peach», яка одною з перших заволіла привчати одеситів до нового витоку мистецтва, не тільки створюючи на міських фасадах власні аутентичні проєкти, а і проводячи масштабні фестивалі стріт-арту на узбережжі, у яких мали змоги прийняти участь усі бажаючі.
Олексій Шкурат
Керівник проєктів в «Studio Peach»
Щодо автентичності наших робіт образу Одеси, то можу запевнити, що кожен наш проєкт ми ретельно опрацьовуємо разом із нашими друзями з музеїв, у яких можна без проблем поцікавитись певними історичними моментами. Інколи це може бути тиждень, інколи місяць. Більшість наших робіт зосереджуються саме на історичній спадщині міста, а отже, ми намагаємося дотримуватися усіх параметрів автентичності. Наші роботи на пляжах також не викликали якихось суперечливих відгуків або нарікань, ми стараємося завжди орієнтуватися на настрій нашої аудиторії, і люди, які підходять до художника, часто висловлюють свою симпатію до того чим ми займаємося, а це найважливіше в нашій діяльності», — розповідає арт-директор Олексій Шкурат.
Фестивалі, що проходили за ініціативи студії «Peach», головним чином спрямовувались на мету поєднання основної ідеї стріт арту — комунікації із соціумом — із безпосереднім процесом взаємодії людей під час спільної справи. Усі бажаючі мали змогу долучитися до створення монументальних малюнків та відчути на собі усі принади вуличної творчості. Перший фестиваль, що проходив на пляжі Відрада у 2015 році не ніс у своєму малюнку глибокого історичного сенсу, але порадував дітей та дорослих великою кількістю вільного місця, яке відпочиваючі одесити мали змогу зафарбувати на власний смак. У додаток до цього, місту було подаровано скляну фреску з зображенням героїв популярного мультфільму «У пошуках Немо». Другий фестиваль відбувся 2018 року і його спрямованістю стала вже звична для арт-студії історична тематика та єдність міст Хайфу та Одеси. Спільними зусиллями художників «Peach» та гості з Ізраїлю було створено серію з двох муралів, які несли у собі образи кожного міста. Можливість помалювати для присутніх на фестивалі на цей раз залишилась лише на паперовому холсті.
Ще одним яскравим представником вуличного мистецтва, який долучився до прикрашання одеського узбережжя власними роботами, можна виділити артдует «My forest bridge». Ці талановиті митці з Києва почали спільно працювати в 2015 році та встигли віднайти власний впізнаваний стиль до моменту створення масштабного муралу "Посейдон" на підпорній стіні в Аркадії в 2017 році, який приголомшив багатьох одеситів своєю вишуканою манерою та яскравою палітрою літніх кольорів.
Андрій Ковтун
Учасник артдуету «My forest bridge»
«Стріт-арт на пляжах Одеси? Як на мене, це чудова ідея! Я не думаю, що існує таке місто, котекст якого був би занадто вузьким або непідходящим для кольорових малюнків на стінах. Більш того, стоворення муралів біля моря дає можливість виконувати досить цікаві композиції на морську тематику, які самі по собі виглядають привабливо, але не будуть доречними в контексті звичайного міста», — ділиться своїм поглядом художник Андрій Ковтун
фото з сайту https://vi.ill.in.ua
фото з сайту https://vi.ill.in.ua
Менш кольоровою, але не менш вражаючою композицією на одеській пляжній зоні в Аркадії відзначився стріт-арт художник, якого встигли прозвати українським Бенксі. Дмитро Поломaрчук з Кропивницького, що працює під псевдонімом PolDm_gallery, залишив на одеському узбережжі своє послання, яке зустріло суперечливі відгуки від місцевих жителів. Проте, робота за об'ємом та виконанням мало в чому поступається західним стріт-арт малюнкам і несе у собі широку емоційну палітру для сприйняття, хоча її настрій не усім стане довподоби.
Не дивлячись на тематичне різноманіття витоків стріт-арту, переважну більшість малюнків становлять графіті анонімних райтерів. Саме опорна стіна в Аркадії стає епіцентром молодіжної творчості на узбережжі. Довгі високі стіни та відсутність будь-якого контролю дають можливість висловитися багатьом райтерам, щоправда здебільшого на них зображуються суто шрифтові композиції, які, далекі від стріт-арту люди, часто вважають беззмістовними та химерними. Однак це не завжди так. Велика кількість таких робіт відзначається особливою та досить вишуканою стилізацією, внаслідок якої текст на малюнку може прочитати далеко не кожен. Така робота, навіть не несучи смислового навантаженя, заслуговує на увагу глядача, оскільки стає самобутнім вираженням бачення сучасного мистецтва суто у лініях та кольорах.
Усі фото взяті з сайту https://odessakraeved.blogspot.com
Стріт-арт малюнки в котексті рекреаційних зон на узбережжі Одеси
Мистецтво стріт-арту має декілька особливих рис, про які варто згадати під час аналізу урбаністичної складової даного виду творчості. По-перше, це вільний вид творчості, в сенсі того, що він належить кожному бажаючому, навіть, якщо його дії будуть не до кінця санкціонованими. Велика кількість молоді, які мають необхідне обладнання та ентузіазм, можуть дозволити собі створення не досить якісних стріт-арт об'єктів, які не будуть прикрашати місто, а навпаки лише відлякувати консервативно налаштованих громадян від сучасних напрямків мистецтва. По-друге, це доволі швидкоплинні витвори, які можуть псуватися з часом або бути зафарбованими іншими райтерами, що робить стріт-арт, в якомусь сенсі, сезонним явищем.
Зафарбовані стіни на Відраді та 10 станції Великого Фонтану 23.05.2021
Оскільки місце на стінах біля пляжної території періодично закінчується, а бажаючих помалювати стає дедалі більше, стіни періодично зафарбовують, передаючи естафету наступним райтерам. Літо це сезон підвищеної активності вуличних творців, а тому саме навесні цього року почали зафарбовувати бетонні стіни на території пляжу Відрада та 10 станції Великого Фонтану. За словами одного з місцевих жителів, влітку на цих стінах плануються нові стріт-арт композиції або проведення чергового фестивалю фарб.
Швидкоплинність стріт-арту формує особливе ставлення до цього виду творчості. Зазвичай витвори мистецтва можуть довго зберігатися в певній резерверації та пережити свого творця, залишаючи наступним поколінням по ньому пам'ять, відповідну до розміру його творчого внеску. Витвори стріт-арту, натомість доступні для погляду лише обмеженій кількості людей, після чого їх буде зафарбовано або знищено з плином часу. Така природа ще раз підкреслює, наскільки прямою комунікаційною природою волідіє вуличне мистецтво, його звернення до аудиторії іманентно, а життя починає згасати як тільки до нього втрачають інтерес.
Швидкоплинність стріт-арту формує особливе ставлення до цього виду творчості. Зазвичай витвори мистецтва можуть довго зберігатися в певній резерверації та пережити свого творця, залишаючи наступним поколінням по ньому пам'ять, відповідну до розміру його творчого внеску. Витвори стріт-арту, натомість доступні для погляду лише обмеженій кількості людей, після чого їх буде зафарбовано або знищено з плином часу. Така природа ще раз підкреслює, наскільки прямою комунікаційною природою волідіє вуличне мистецтво, його звернення до аудиторії іманентно, а життя починає згасати як тільки до нього втрачають інтерес.
«Власники кафе та ресторанів у пляжних зонах часто наймають художників аби прикрасити свої заклади привабливими картинами, таких замовлень в Одесі багато. Але із зміною власників часто міняються і малюнки, бо забаганки у всіх різні, а тому швидкоплинність нашої праці дійсно відчутна. Приємно, коли твої роботи публікуються в інтернеті, я і сама веду соціальні мережі, аби якось затримати свої малюнки в публічному просторі подовше. Навесні саме початок нового туристичного сезону, а тому багато хто в сфері стріт-арту активізується, аби створити свіжі роботи для більшої кількості нових очей», — розповідає художниця.
Оксана Постоленко
Одеська художниця
Ситуації, коли стріт-арт стає недоречним, зазвичай виникають внаслідок поганого виконання роботи, низького рівня художніх можливостей райтера або невдалого розташування композиції. Зокрема, яскраві малюнки на фоні морского пейзажу або іншого природнього ландшафту можуть викликати не зовсім приємне враження, якщо будуть розміщені на непривабливому об'єкті. Так, стріт-арт часто може сховати неприглядні частини міста та прикрасити їх малюнком, однак, як можемо бачити на фотографії, розміщувати яскраві фарби на фоні живописного пейзажу іноді буває невигідно, адже вони пригортають зайву увагу та руйнюють мальовничий морський пейзаж. В даному випадку, минуле оздоблення старої стіни більше підходило по кольоровій гамі до фонового ландшафту.
Зафарбована стіна біля Чкаловського пляжу
Якщо розглядати основні розбіжності між міським вуличним мистецтвом та пляжним, то виділити можна лише різну тематичну спрямованість. Зазвичай, у міському просторі має місце мистецтво, яке апелює не тільки до естетичної насолоди, а і нерідко виконує певну соціальну функцію. Це може бути просвітницька функція, як при зображені муралів на історичну тематику, або викриття певної соціальної патології, що також нерідко проявляється на вулицях міста. Натомість пляжні малюнки здебільшого позбавленні глибокого сенсу і спрямовані цілком на підтримку краси навколишнього середовища.
Пляжне узбережжя це далеко не найбільш підходяще місце для гостросоціальних муралів та філософських текстів, люди тут відпочивають і не завжди готові сприймати повідомлення направлені на підняття важливих тем. Найбільш актуальною соціально вагомою темою для підняття в пляжному стріт-арті, напевно, виступатиме екологічна проблематика, яка буде здатна викликати фідбек одразу, схиляючи відпочиваючих до відповідальності за чистоту пляжу. Натомість філософський підтекст малюнку частково втрачатиме свою силу через розбіжність у настрої картини з очікуваннями аудиторії.
Однак, незважаючи на суто естетичну направленість малюнку, його цінність залишається достатньо вагомою. Перш за все, це соціальна комунікація, яка відбувається навколо малюнку. Люди бачать красу і насолоджуються нею, а отже в їх серці скоріше проявляться співчуття до їх сусідів та навколишнього середовища в якому вони живуть. Крім цього, мурали залишаються доволі впливовим методом звернення уваги споживача на свій заклад, чим охоче користуються бізнесмени. Ними також можна вишукано приховати недоліки застарілої архітектури та змусити непоказну бетонну конструкцію виглядати яскраво та привабливо для туристів.
Пляжний стріт-арт в процесі комунікації одеситів
Як постулює у своїй праці «Стріт-арт в контексті викликів сучасності» мистецтвознавець Марина Чиcтякова, новий жанр візуального мистецтва прийшов в сучасне суспільство із конкретною метою: «розширення сфери естетичного сприйняття у вигляді задіяння практично повної гами почуттів реципієнта». Якщо спиратися на погляд дослідниці, виявляється, що стріт-арт не тільки естетично позитивно впливає на життя людей, а і розширює їх світогляд, так би мовити, в режимі реального часу. Тут прослідковується зв'язок вуличного мистецтва із сучасною медіасферою, яка, поглинаючи реципієнтів у власний контекст, не формує остаточного погляду на проблему, але змушує побачити її на тлі власного життя та сформувати певне ставлення з приводу окремої теми. Саме так і працює вулична творчість. Вона, потрапляючи в поле зору людини, напряму збагачує її сприйняття навколишнього середовища, навіть виконуючи функцію суто декорацій, малюнок вже потрапив у свідомість реципієнта, змушуючи його по-новому подивитися на реальність. Якщо ж малюнок приверне більше уваги або навіть спонукне до комунікації, то такий стріт-арт залишає найбільш масштабний слід у реальності.
 |  |  |
З приводу збагачення естетичного кола зору одеситів, на підпірної стіні спуску від Французького бульвару до Траси здоров'я було створено серію репродукцій картин всесвітньо відомих художників. Не дивлячись на те, що не всі картини вийшли точними копіями оригіналу, спостереження класичних візуальних сюжетів по дорозі до моря скрасили дорогоцінні хвилини життя багатьох мешканців міста. А для поціновувачів селфі та туристів нова екскурсіонна зала на подвір'ї стала справжнім кладовищем свіжих фото у соціальні мережі.
Пляжні перформанси як різновид одеського стріт-арту
Культура стріт-арту це, як відомо, культура виходу за рамки, і площина малюнку не є виключенням. Художники по всьому світу вже звикли використовувати у своїх публічних висловлюваннях перформанси та інсталяції, які на відміну від класичних зображень виходять на новий рівень сприйняття. Зачіпляючи нову групу почуттів, пляжний перформанс виходить на принципово новий рівень взаємодії із свідомістю реципієнта.
Створення піщаних замків — улюблена справа пляжних умільців. Кожен може приблизно здогадуватись наскільки швидкоплинним є такий витвір мистецтва, і наскільки несумірні сили необхідно прикласти для створення чогось подібного. Мешканка Одеси Ірина Загайчук відтворила у своїй роботі образ руйнівної сили, яка обрушиться на її скульптуру рано чи пізно. Аби створити майже фотореалістичний кросівок із піску художниця витратила 5 годин і сфотографувала роботу в свій Instagram. Ірина вже неодноразово радувала відпочиваючих на пляжі своїми приголомшуючими скульптурами з піску та неодмінно буде продовжувати їх створення на радість сотням спостерігачів та одному нищівному кросівку.
Величезний кросівок з піску створено 19.05.2021
Автор арт-об'єкту: Ірина Загайчук
«Першою моєю роботою стала звичайна рибка, однак я одразу відчула, що хочу зробити ще щось набагато цікавіше та масштабніше. Як і в будь-якій творчості, необхідно непогано оволодіти технікою, аби втілити свої найбільш амбіційні ідеї. Створення дракона це одна з наймасштабніших моїх робіт, на неї пішло багато матеріалу і часу. Головною особливістю в процесі моєї творчості є сама структура піску, його сипкість. При побудові великої композиції варто враховувати стійкість форми, додаючи опорні елементи. Якщо говорити про відношення з аудиторією, то я не багато контактую з глядачами, вони милуються, фотографуються, не заважають, дуже шанобливо ставляться до моєї роботи», — ділиться художниця.
Ірина Загайчук
Авторка піщаних скульптур
фото з сайту https://culturemeter.od.ua/
На узбережжі пляжу Ланжерон в 2017 році було встановлено багатозначний арт-об'єкт під назвою «Дім сонця». Напис на підлозі «Salve» посилає нас до стародавніх часів, коли таким словом відзначали взаємне вітання міста та сонця. Стосунок цього арт-об'єкту до культури стріт-арту насправді набагато ближчий ніж здається на перший погляд. Під домом сонця мається на увазі морський простір, де наше світило вільно розгулює та охоплює своїм всеосяжним поглядом усі власні кімнати. А коли час лягати, сонце ховається під морське покривало та засинає, зовсім як місцеві жителі у своїх спальнях. Двері необхідні тут аби розмежувати вільний простір світила та обмежені забудовами погляди жителів міста. Узбережжя стає порогом, за який людство ще не наважилось ступити, а тому саме тут знаходяться двері, як символ обмеженої влади людства на територіях Землі. Таке повідомлення, що інтуітивно прочитується в перформансі, відсилає нас до теми розподілу суспільного простору, яка є провідною в культурі стріт-арту.
Арт-об'єкт «Дім сонця»
Автор: Михайло Рева
Провідною ідеєю у сучасному русі настінного живопису та перформансів у публічному просторі стає виклик буденності, який пронизує усі шари суспільства сприйняттям нової реальності. Пляжі та рекреаційні зони стають епіцентром витоку повідомлень, які не можуть бути непочуті, та формують комунікативний фон для оточуючих. Внаслідок розвитку стріт-арту на одеських узбережжях, ми неодмінно отримаємо позитивний вплив на самосвідомість громадянина та зменшимо відчудженість особистості від навколишнього середовища як на місцевому, так і на державному рівні.
